На початку березня 1943р. населення Деркачів після майже півторарічної німецької окупації знову звикало до життя в умовах радянського суспільства. Місто пристосовувалось до тихого життя у радянському тилу. По радіо ширилися новини про наступ радянських військ на Дніпропетровськ та Красноград, колишніх коллаборантів виявляли та знешкоджували згідно закону військового часу – значна частина поліцаїв була страчена без суду і слідства, обслуговуючий персонал отримав різний термін ув’язнення [1], багато представників місцевого самоврядування були змушені втекти разом з відступаючим Вермахтом.
 |
| Радянські війська прориваються до Дніпра ( 1 - 19 лютого) |
Здавалося, що війна остаточно покинула Слобожанщину, і тим більшим шоком стало для деркачівців повернення німецьких військ.
Виснажені кількамісячним наступом, радянські війська потребували відпочинку, але радянське керівництво (передусім – генерал Ватутін) вирішило захопити плацдарми на Дніпрі перед початком весни та оточити німецькі війська на Донбасі [2] . В таких умовах поява свіжих німецьких підрозділів стала справжньою катастрофою для усього Південно – Західного фронту. Аби зупинити радянські війська, з Франції після реформування були перекинуті елітні дивізії СС «Лейбштандарт», «Дас Райх» та «Мертва Голова».
Почавши наступ 19 лютого з району Краснограду, німецькі війська протягом кількох тижнів оточили і знищили радянські війська під Дніпропетровськом та відтіснили фронт до Сіверського Дінця. Не зважаючи на супротив частин РСЧА , німецькі війська швидко вийшли до околиць Харкова та розпочали підготовку до його захоплення.
 |
| Третій Рейх завдає удар у відповідь (19 лютого - 21 березня) |
9 березня частини СС вийшли до східних околиць Харкова та приготувалися штурмувати місто. «Дас Райх» повинен був наступати з боку Люботина, у той же час «Лейбштандарт» мав атакувати місто з півночі.
Напередодні, 8 березня, у Деркачі прибули частини 6-го гвардійського кавалерійського корпусу, котрий місяцем раніше приймав активну участь у боях за Харків і наразі ще не відновив у повній мірі свою боєздатність. Проти них діяла бойова група, котра складалася з 2-х батальйонів СС:
1/1 батальйон дивізії «Мертва голова», підсилений 6 танками «Тигр»;
2/1 батальйон дивізії «Лейбштандарт».
Докладних документів щодо перебігу бойових дій безпосередньо під час штурму знайти не вдалося. У більшості статей описуються важкі бої СС проти радянських військ, проте судячи з наступних рапортів, бій у Дергачах був відносно швидким [3].
 |
| Танки Лейбштандарту в Деркачах, березень 1943р. |
Приблизна хронологія перебігу подій виглядає наступним чином:
О 09:25 батальйон «Мертвої голови» за підтримки «Тигрів» вривається до північної частини Деркачів;
О 12:00 «Лейбштандарт» атакує Деркачі с заходу;
О 13:00 місто повністю переходить під контроль військ СС, 2/1 батальйон продовжує атаку у напрямі Малої Данилівки, де о 17:00 знищує батарею РСЗВ «Катюша»;
Протягом другої половини дня через Дергачі проходять колони військ СС - «Лейбштандарт» займає позиції для штурму Харкова. Саме у цей період бійці СС роблять декілька фото своєї техніки у Деркачах.
Згідно плану (див. мапу), дві бойові групи по 4 батальйони кожна, займали позиції у Циркунах та Малій Данилівці для атаки міста з півночі.
Радянське командування, нарешті оцінивши ситуацію належним чином, наказує військам відступати на північ та схід. Протягом 10 та 11 березня пілоти Люфтваффе доповідають про колони радянських військ, котрі рухаються у напрямку Бєлгорода та Старого Салтова.
 |
| Та ж сама вулиця, Деркачі, березень 1943р. |
Одну з таких колон зустрічає командир розвідбату Курт Мейер. Так роками пізніше він описує зіткнення з військами РСЧА:
Я … інстинктивно втиснувся в землю, як тільки глянув на схил перед нами. Піхота, артилерія і кілька танків рухалися в напрямку Бєлгорода. Переді мною була не частина, охоплена панікою; навпаки, це було добре організоване з'єднання, яке виконувало тактичний маневр.…
У цей момент наші сили складалися з чотирьох амфібій і легкового броньовика; всього особового складу у нас було двадцять три солдата з чотирма кулеметами і особистими пістолетами і гвинтівками. Ця група німецьких солдатів спостерігала за російською маршовою колоною з відстані приблизно 800 метрів. Колона складалася з сотень радянських солдат з усіма видами озброєнь. Місцевість злегка йшла під ухил до дороги, а потім поступово піднімалася на іншу її сторону. У той час, як з нашого боку схил був покритий лісом, дальній схил був відкритим сніжним простором, що простягнувся на схід, де не було ніякого укриття. Ми стояли нерухомо на своїх позиціях.
Раптом ми почули наростаючий гул пікіруючих бомбардувальників U-87 «Штука» … «Штуки» пролетіли над колоною, описали велику дугу, щоб набрати висоту, і пікірували вже з півдня. Їх бомби посипалися дощем, сіючи смерть і руйнування. Запряжені кіньми сани помчали вгору по схилу, а танки вибухали при прямому влученні в них бомб. Будь-яка подібність порядку зникла за кілька секунд. … Кулемети бронеавтомобілів зв'язку били по радянським військам і прикривали нас своїм вогнем. Ми з криками помчали вниз по польовій дорозі - всупереч всяким загальноприйнятим правилам ведення війни. Наші гудки і сирени створювали пекельний шум. Ми атакували деморалізовану колону! Червоні спалахи все ще злітали високо в небо. … [3]
11 березня на південь від Деркачів лунають вибухи. 8 батальонів "Лейбштандарту" починають штурм Харкова, їм протистоять частини 17 бригади НКВС та окремі підрозділи 3 Танкової армії. Для ефективного наступу штурмові групи СС отримують реактивну та зенітну артилерію. Жорстокі бої розгорнулися біля площі Дзєржинського та Південного вокзалу.
У той же час на півночі Деркачів оборону зайняли підрозділи "Мертвої голови", котрі прикривали тил "Лейбштандарту" від можливих атак РСЧА.
 |
| Штурм Харкова, 11 – 15 березня 1943р. |
Поки у Харкові війська СС відвойовують квартал за кварталом у танкістів та підрозділів НКВС, 12 и 13 березня деркачівці переживають події, котрі надовго закарбуються у пам’яті населення.
12 березня у небі над Деркачами збивають літак. За декілька років після війни вдалося занотувати свідчення очевидців тієї події.
12.03.1943 літак У-2 віз пошту. Атакували 6 мессершмідтів і один хейнкель, а також розвідник хеншель-126. У-2 змушений був сісти у Деркачах, пошту спалили. Пілоти втекли до Гузенка Уласа Семеновича (вул.Молотова 50) Німці розстріляли Уласа і одного пілота. Інший пілот утік, десь переодягся на Залопані і пішов доганяти Ч.А. [1]
У той період небо над Харковом цілком належало Люфтваффе – близько 900 німецьких літаків бомбили місто і відступаючі частини РСЧА, тож можна лише дивуватися героїзму пілотів та місцевих жителів, котрі не побоялися репресій з боку німців.
Події 13 березня були ще більш драматичними. Цього дня через Деркачі проходив 206 батальйон 17 бригади НКВС, котрий 3 дні обороняв район Лисої гори і тепер, залишившись у оточенні, проривався у бік Козачої Лопані. Пізніше вчитель Дергачівскої НСШ №2 Гузенко Тихон Ємельянович занотує свідчення Пащенко Євдокії Йосипівни (вул. 8 березня, 43)
13.03.1943 батальон КА войск НКВД выходил из окружения из Харькова лесами через Дергачи. В центре Дергачей был враг. Решили миновать центр с боем пройти через лес Буряково на Коз.Лопань. В Б. лесу были окружены. В этом лесу убито около 100 чел. наших. некоторые погибли по дороге на К.Лопань Когда я вышла на улицу - увидела двух раненых офицеров К.А. Перевела их к моему соседу колхознику Островерху Ивану Романовичу, а потом к Коробке Прасковье Павловне (на той же улице) Соседи ... и его жена были раскулаченными приверженцами фашизма и заявили о красноармейцах в полицию 10.05.1943 В этот же вечер нас арестовали, в тюрьме держали 4 суток. А предатель-кулак …, уехал с немцами, захватив с собой 16-ти летнего сына. Дома осталась его жена, которая скрывалась 2,5 месяца. А теперь снова живет в том доме, который ей оотдали немцы [1]
 |
| Лейбштандарт в Деркачах, березень 1943р. |
Використані джерела
1. Державний архів Харківської області, фонд Р-3746, справа 148 "Воспоминания граждан Дергачевского района о периоде оккупации "2. ПИИ "Фронтовая иллюстрация". Выпуск 6, 2004 г. Алексей Исаев. "Битва за Харьков. Февраль-март 1943 г.
3. Курт Мейер."Немецкие гренадеры. Воспоминания генерала СС. 1939-1945"
Фотографії взяті з ресурсу http://www.dalizovut.narod.ru/1943/1943thtrj/1943thtrj2.htm
та роботи О. Ісаєва "Битва за Харків. Лютий - березень 1943р"
Коментарі
Дописати коментар