 |
| Дергачівці набирають воду з автоцистерни, с. Дергачі, 1959 р. Фото: "Ленінська правда", 26.04.1959 |
58 років тому дергачівська районна газета "Ленінська правда" писала про проблеми з водопостачанням у Дергачах. Автор статті пропонував зазирнути у майбутнє та помріяти про часи, коли у селищі з'явиться водопровід, а "під горою, біля криниці вже нема черги з відрами. На поверхню виходять лише декілька контрольних бетонних колодязів та височить водонапірна башта, з якої по магістралях вода розтікається в усі кінці селища".
За останні роки в Дергачах пробурено декілька глибоких скважин. Найбільші з них на механзаводі і біля комунальної бані. В 1955 році Харківська контора «Укргіпрокомун-буд» склала «Проектне завдання по першочергових заходах водопостачання с. Дергачі» (гідрогеолог т. Чайковська), за яке заплачено 17 тис. карбованців.
В Дергачах чомусь склалась думка, що якісної питної води, в кількості, достатній дія спорудження водопроводу, поблизу нема. Це невірно. Тут проходить так званий Харківський водоносний горизонт. Він живить криницю, на станції Нові Дергачі, скважини на території зоотехнічного інституту і ремісничого училища № 2, безліч колодязів в селищі.
 |
| Водопостачання у Дергачах. Погляд у майбутнє. "Ленінська правда", 26.04.1959 |
Водопостачання у Дергачах. Погляд у майбутнє
З незапам’ятних часів у Дергачах, біля залізничної зупинки, з-під гори витікає джерело чистої, холодної води. Це за 2—3 кілометри від центра. Люди йдуть туди з відрами, і швидко розповсюджуються везуть бочки. Далеко і важко. Але нічого не поробиш: ближче якісної питної води нема. І кожний мріє: «От якби оця вода текла по трубах: підійшов до колонки, натиснув на важіль—і за хвилину відро повне. Головне—вода поруч, на вулиці, біля двору».
Помріємо і ми разом з мешканцями райцентра, заглянемо трохи наперед. Під горою, біля криниці вже нема черги з відрами. Та й самої криниці нема. Великі водозабірні закриті галереї сховані під землею. На поверхню виходять лише де кілька контрольних бетонних колодязів та височить водонапірна башта, з якої по магістралях вода розтікається в усі кінці селища. Ні вулицях, в дворах, в будинках—водозабірні колонки.
Чи не правда, заманлива перспектива? Але на сьогодні це поки що тільки мрії, на ділі—води в райцентрі нема, і шукають її не там, де слід.
За останні роки в Дергачах пробурено декілька глибоких скважин. Найбільші з них на механзаводі і біля комунальної бані. В 1955 році Харківська контора «Укргіпрокомунбуд» склала «Проектне завдання по першочергових заходах водопостачання с. Дергачі» (гідрогеолог т. Чайковська), за яке заплачено 17 тис. карбованців.
Проект лежить, а води нема. Чому? Тому, що до уваги брались води так званого крейдяно-мергельного горизонту по скважинах механзаводу і комунальної бані. Ця вода явно не пригодна для вживання, прання крохмальної білизни, сироварного, маслобійного і фарбувального підприємств, для парокотельних установок і охолодження двиґунів внутрішнього згоряння через велику домішку в ній сполук валіза.
Гідрокарбонату воду можна використовувати лише для різних миєчних робіт, і поливу вулиць, рослин тощо. Фільтрування і відкачка її із скважини достатньо позитивного результату не дає. Спорудження водопроводу також зв’язано з риском: така вода є гарним середовищем для залізобактерій, які в сприятливих умовах швидко розповсюджуються і звужують, а іноді і зовсім закупорюють просвіт водопровід них труб. Тому треба обов’язково передбачити будівництво спеціальних аераційно-фільтрових споруджень.
В Дергачах чомусь склалась думка, що якісної питної води в кількості, достатній дія спорудження водопроводу, поблизу нема. Це невірно. Тут проходить так званий Харківський водоносний горизонт. Він живить криницю, на станції Нові Дергачі, скважини на території зоотехнічпого інституту і ремісничого училища № 2, безліч колодязів в селищі.
Близько до нього по смакових якостях підходять води Бучакського водоносного ярусу. Джерело цієї води витікає в долині біля ремісничого училища № 2, є в скважині по вул. Комінтерна та інших. Водоносний горизонт залягає на глибині 16—25 метрів.
Як бачимо, територія с. Дергачі має достатню кількість питної води Харківського і Бучакського водоносних горизонтів. Кращих вод в Дергачах поки що нема. Правда, на глибині 620—662 метри залягають води Юрської системи потужністю до 100 кубометрів на годину з високим тиском, але добування їх затруднене великою глибиною.
Тепер повернемось до початку нашої розповіді. Найбільш практичним джерелом для спорудження водопроводу в райцентрі є криниця па станції Нові Дергачі. Вона вдало розташована. Запас води достатній. Якщо одного-двох джерел мало, можна вбудувати декілька водозаборних галерей закритого напівпідземного типу, в яких буде збиратись маса води, стікати в центральний резервуар, а звідти вже перекачуватись у водонапірну башту.
Правильне технічно розв’язання цього завдання дасть змогу повністю забезпечити Дергачі якісною питною водою.
Г. Лизунов, гідролог облпроекту.
Коментарі
Дописати коментар