Перейти до основного вмісту

40 років тому Дергачі стали містом. Про що писала районна газета "Ленінський шлях" у 1977 році (ФОТО)




25 липня 1977 року  Дергачі стали містом.
Президія Верховної Ради УРСР підписала указ "Про віднесення селища міського типу Дергачі Харківської області до категорії міст районного підпорядкування".
(Нагадаємо, що раніше Деркачі називалися містом під час німецької окупації.)
Указ "Про віднесення селища міського типу Дергачі Харківської області до категорії міст районного підпорядкування" був опублікований у газеті "Ленінський шлях" №5075 від 20 серпня 1977 р.
"Трудові рапорти буряководів", палка підтримка нової радянської конституції та "святкування 60-річчя Великого Жовтня" - атмосферу, у якій проходило життя дергачівців у той час , можна відчути,  дивлячись на сторінки районної газети "Ленінський шлях" 1977 року (зараз - "Вісті Дергачівщини").




"Ленінський шлях" - головна дергачівська газета з 1967 по 1991
Віднести смт. Дергачі - центр Дергачівського району Харківської області до категорії міст районного підпорядкування

Дергачівські трактористи знайомляться з матеріалами проекту Конституції у коротку перерву під час жнив (серпень 1977 р.)
Механізатори з високою якістю проводять міжрядний обробіток просапних культур

У серпневих випусках районної газети дергачівці могли дізнатися про проголошення незалежної республіки Джибуті.



Всі останні роки Михайло Прокопович утримує першість у соціалістичному змаганні серед трактористів господарства

Життєвий рівень десятків мільйонів американців безперевно знижується

Проект нової Конституції продовжує перебувати в центрі уваги трудящих нашого району

Юнаки і дівчата, як і всі радянські люди, з почуттям великої гордості за любиму Вітчизну сприйняли рішення травневого Пленуму ЦК КПРС, доповідь товариша Л.І. Брежнєва, проект нової конституції КПРС
Виробничниця систематично перевиконує норми виробітку, випускає лише продукцію відмінної якості

Комунальні проблеми. Дергачі, 1977

Політінформація у дергачівській районній газеті "Ленінський шлях". Дергачі, 1977
Це добросовісний робітник, який щоденно виконує норму виробітку на 120 процентів
Працівники сільського господарства Дергачівського району достроково виконали соціалістичні зобов'язання ювілейного року

На тракторі Т-150 трудівник успішно працював на "зелених жнивах" - косив кукурудзу на силос

Проблеми з дорогами. Дергачі, 1977
Програма телепередач. Дергачі, 1977
Завдяки старанням піонервожатої, дружина стала правофланговою
Молоді робітники Дергачівського заводу турбокомпресорів стоять на ударній трудовій вахті на честь 60-річчя Великого Жовтня

Оголошення. Дергачі, 1977
Дошка пошани (рос. Доска почёта) — агітаційно-пропагандистський винахід радянської цивілізації, що являв собою стенд з іменами і світлинами передовиків виробництва, який, зазвичай, розташовували біля прохідної або у вестибюлі підприємства.




Трудящі району разом з усім радянським народом палко схвалюють прийняття нової Конституції СРСР


Трудівниця йде в авангарді соціалістичного змагання

Активна комсомолка, відмінниця, Людмила бере активну участь у громадському житті свого колективу

Микола Петрович Яровий був удостоєний честі бути сфотографованим у Кремлі



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як місто Деркачі стало посёлком Дергачи: історія перейменування, якого не було

Фрагмент наказу Деркачівської районової управи. 20 березня 1942 р. Історичний міф про перейменування Деркачів у Дергачі поширювався десятиліттями. Енциклопедичні видання, наприклад " Історія міст і сіл Української РСР ", вказують на початку статті так: " Дергачі (до 1943 року — Деркачі) ". Те ж саме переписують у Вікіпедії .  Краєзнавець Ростислав Рибальченко у книжці " Дергачі - містечко на Лопані, на великому шляху, на Слобожанщині " зазначає: " ...одразу після повернення радянської влади Деркачі вже офіційно перейменовано на Дергачі... " Однак у жодному джерелі ви не знайдете відповіді на питання "ХТО перейменував Дергачі?" Бо, насправді, ніякого офіційного перейменування Деркачів у Дергачі  у 1943 році не було .

Деркачі під німецькою окупацією: органи влади

Німецька окупації Деркачів тривала близько 630 днів : з 21 жовтня 1941 р. по 13 серпня 1943 р. із перервою 13 лютого - 10 березня (під час подій Третьої битви за Харків ).   Останнім часом увагу істориків, які досліджують цей період, привертають не лише події військових баталій (тактичні схеми, рух і взаємодія підрозділів), але й життя пересічної людини в умовах окупації: її побут, взаємодія з фактичною владою. Діяльність місцевих органів влади у зоні німецького військового управління  також стає темою вивчення. Однак ці дослідження здебільшого стосуються великих міст . Наприклад, найбільш ґрунтовним дослідженням, що відображає діяльність підокупаційної влади міста Харкова, є робота А.В. Скоробогатова " Харків у часи німецької окупації (1941 – 1943) ". Незважаючи на те, що минуло більше 70 років від подій німецької окупації Харківщини, деякі обставини цього історичного періоду все одно є недостатньо розкритими, що сприяє поширенню різноманітних вигадок та

Деркачівський мартиролог (з Національної книги пам'яті жертв Голодомору в Україні)

Цей перелік містить імена 274-х жителів Деркачів, внесених до Національної книги пам'яті жертв Голодомору в Україні. Мартиролог укладений на підставі даних Книг актів реєстрації цивільного стану (Державний архів Харківської області, фонд Р-6531, опис 10, справа № 8 за 1932 р.; Державний архів Харківської області, фонд Р-6531, опис 10, справа № 7 за 1932 р., справа №19 за 1933 р.) Базанов Михайло Миколайович , 3,  дитина,  10.09.1933 Бакуменко Катерина Дмитрівна ,  6 міс.,  українка,  дитина,  09.06.1932 Бакуменко Надія Данилівна ,  5 міс.,  українка,  дитина,  06.10.1932 Бакуменко Настасія Степанівна , 74,  селянка-одноосібниця,  26.11.1933 Бакуменко Петро Максимович , 3,  українець,  дитина,  07.12.1932 Балакленченко Павло Хрисанфович , 47,  українець,  селянин-одноосібник,  19.11.1932 Баланович Віра Іванівна , 6,5 міс.,  українка,  дитина, 11.09.1932 Безрук Данило Іванович ,  50,  українець,  селянин-одноосібник,  10.04.1932 Безрук Кирило Гнатович , 68,  ук