Перейти до основного вмісту

Публікації

Показано дописи з березень, 2017

Хроніки Голодомору у Деркачах (1932). Деркачівська сільрада відмовляється повернути майно селянам: "Заяву залишити без наслідків..."

Перед нами документ, що розкриває участь Деркачівської селищної ради у сумних подіях Голодомору 1932-1933 років. У вівторок 9 серпня 1932 року засідання так званого "активу" Деркачівської сільради розглядало заяви 10-ти деркачівців. Серед присутніх на засіданні був також представник Харківської міськради  Васільєв . У своїх заявах деркачів ці прохали не відбирати майно за невиконання хлібозаготівлі. За резуль татами розгляду всі заяви селян були відкинуті з формулювуваннями: "заяву залишити без наслідків",   "господарство  вважати за куркульське",  "репресій до господарства не застосовувалось", "тверде завдання було наведено вірно".

Дергачівці пишуть Сталіну: "Полны чувством любви и преданности к Вам, родной наш товарищ Сталин"

Загальнорадянська газета "Известия советов депутатов трудящихся" у числі від 8 березня 1944 р. містить звернення Дергачівського районного керівництва комуністичної партії від імені жителів Дергачівського району до Сталіна. А Сталін, у свою чергу передає дергачівцям "братський привіт". Це було пов'язано зі збиранням грошей на авіаескадрилью " Дергачівський колгоспник ", що є окремою темою дергачівської історії. Ось як вона описана у виданні "Історія міст і сіл Української СРСР": " Відразу ж після визволення Дергачів трудящі селища, зокрема колгоспники артілі ім. Матюшенка, вирішили на свої трудові заощадження до 26-ї річниці Радянської Армії побудувати ескадрилью літаків-винищувачів і передати її на фронт. Одарка Семенівна Путієнко, чоловік якої загинув у боях з німецько-фашистськими загарбниками, внесла у фонд Верховного Головнокомандування 50 тис. крб., Анастасія Павлівна Кушнаренко — 20 тис. крб., 67-річний Прокіп Никифо

Хронологія другої окупації Деркачів (березень 1943 року)

На початку березня 1943р. населення Деркачів після майже півторарічної німецької окупації знову звикало до життя в умовах радянського суспільства. Місто пристосовувалось до тихого життя у радянському тилу. По радіо ширилися новини про наступ радянських військ на Дніпропетровськ та Красноград, колишніх коллаборантів виявляли та знешкоджували згідно закону військового часу – значна частина поліцаїв була страчена без суду і слідства, обслуговуючий персонал отримав різний термін ув’язнення [1], багато представників місцевого самоврядування були змушені втекти разом з відступаючим Вермахтом. Радянські війська прориваються до Дніпра ( 1 - 19 лютого) Здавалося, що війна остаточно покинула Слобожанщину, і тим більшим шоком стало для деркачівців повернення німецьких військ.